«Над моїми дверима викарбувано рік мого народження: 1656. Мене збудували з каменю й дерева, і за довгі століття мої вікна чимало побачили, а ринви — почули. Я був свідком, як множилися роди і падали віковічні дерева. Я чув сміх і гарматні постріли. Я пережив бурі, удари молотків, вгризання пилок — і, врешті, самота і запустіння. Аж одного разу діти, шукаючи грибів та каштанів, забігли сюди, на лісовий пагорб, і на світанку Нової доби я знову ожив. Звідси я й розкажу вам про своє життя у двадцятому столітті».
– Будинок, 2009
Глибока філософська віршована оповідь у чудовому перекладі Григорія Фальковича.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.