Були Синклери – з тих, що літають лише першим класом і завжди живуть у п’ятизіркових готелях. Був приватний родинний острів.
Була Вона, дівчина – перша онука, білошкіра, висока, вродлива. Був Він, хлопець – бунт, амбіції та міцна кава. Були четверо друзів-брехунів, літо, імена на піску та запах океану. Було перше кохання. І була – катастрофа?
Вона ставить питання. Вона пише їх на стікерах над ліжком. Вона хоче дізнатися правду. І чує брехню. Брехню. Брехню. Але Вона таки дізнається…
Е. Локгарт – фіналістка американської Національної книжкової премії.
Краща книжка року за версією The New York Times, Publishers Weekly, The Wall Street Journal та ін.
Призер Printz Award – премії Національної бібліотечної асоціації за кращу книжку для молодих читачів.
Ганка –
Вчора я прочитала її. Цю книжку-загадку, що не відпускала мене, поки не дісталася кінця. Цілий феєрверк почуттів!
Наче хтось захватив, зібрав, потяг і смикнув той увесь оберемок петель на серці, петель, які збиралися одна по одній на протязі усього роману. І все стало ясно тільки під кінець. Всі відповіді, що ж трапилося. Спочатку спалах правди, про те, що ж насправді сталося з п’ятнадцятирічною дівчинкою, засліпив до болю. Дівчинка дуже чутлива. Досить згадати, як вона переживає, коли від них з мамою йде батько: “Потім він витягнув пістолета і вистрелив мені в груди. Я стояла на газоні і впала. Куля пробила великий отвір, і серце викотилося з моєї грудної клітки просто у квітник. Кров ритмічно струменіла з моєї відкритої рани…Моє серце билося серед півоній, як риба на суші..” Багата родина, свій острів, гарний відпочинок, перше кохання, всі ці ніжні відчуття.
І такий несподіваний, шоковий фінал…Іноді дорослі за вирішенням своїх проблем особистого або матеріального характеру, зовсім не бачать почуття дітей, які не бажають миритися зі злом.
Більш нічого розказувати не можна. Книжка варта того, щоб її прочитали. І для підлітків, і для батьків.