Кет – затята фанатка серії книг про чарівника Саймон Сноу. (Вам це нікого не нагадує?) І в цьому немає нічого незвичайного: все підлітки фанатіють від Саймона Сноу. Кет і її сестра-близнюк Рен зачитувалися цими книгами в дитинстві. Вони допомогли сестрам вижити в скрутну пору, коли їх покинула мати.
Але ось дівчата виросли, вступили до університету, і Рен залишила світ Саймона Сноу, відмовилася жити в одній кімнаті з сестрою і з головою поринула в студентське життя. Однак Кет ніяк не може забути улюбленого героя. Вона читає і перечитує книги, зависає на форумах, а потім починає писати фанфики, які швидко стають популярними серед таких же, як вона, фанатів. Чи зуміє Кет вижити одна у ворожому, як їй здається, світі без підтримки близької їй людини? Чи готова вона вступити в доросле життя? Чи вдасться їй писати свої власні твори? Адже для цього Кет доведеться залишити свого кумира в минулому …
Тетяна –
Це о-фі-гезна книжка!
Зізнаюсь, коли я починала її читати, то вважала, що це будуть такі рожеві шмарклі та янгадалтовий сироп про любовний трикутник чи про чергову сіру мишу, якій раптом поталанило бути поміченою першим красенем універу, і помилилась. Хоча деякі елементи сіромишості, сиропу та красенів є у наявності, та місс Ровелл створила дещо набагато більше за стандартне однохвилинне та напрочуд живе.
Опис, як це часто буває, дещо перекручує, бо Кет почала писати фанфики задовго до універу, разом з сестрою — і це теж гірка несподіванка, отак раптово залишитись не лише без сестри та друга, а ще й без співавторки. І, виявляється, зовсім не обов`язково відмовлятись від Саймона Сноу та світу, вигаданого кимось іншим, щоб почати створювати своє. Хоча для цього, звісно, потрібна неабияка сміливість та рішучість. І дружній, часом занадто наполегливий, поштовх також не завадить. І щоб у тебе хтось вірив.
«Фанатку» дійсно варто прочитати не лише підліткам на порозі між школою та ВУЗом (о, це дійсно два цілком різних світи, і перехід з одного в інший часто б`є наотмах) чи просто підліткам, чи студентам, але й дорослим. І не лише щоб згадати, як воно було.
Це, мабуть, перша книжка за багато років, яка з одного боку надихнула деякими рисами головної героїні, а з іншого — викликала гаряче бажання посперечатись з авторкою через ті самі риси (та через фанфікшен, та через фінал, та через ще багато чого). Яка з одного боку доводила до сказу, а з іншого — не давала її відкласти.
І це дуже, дуже круто.