Герой цієї повісті, одинадцятирічний Філіп, наділений неймовірною уявою, і це рятує його від одноманітності повсякдення, самотності й цілковитого нерозуміння з боку батьків. Навіть найкращий друг знайшов собі крутішого приятеля й охолов до спільних ігор. Несподівано Філіп знаходить друга у вигляді своєї тітки, старшої маминої сестри. Проте мама, схоже, не дуже схвалює постійні синові поїздки до тітоньки-письменниці. Ще б пак! Вона свято впевнена, що її сестра – найщасливіша людина на світі: у неї купа грошей і вона не мусить працювати. Бо хіба це серйозна робота – писання книжок? Якби вона займалася справжньою роботою – була б інша справа.
Філіп уже наперед знає, що ніколи не зізнається мамі в тому, що теж намагається писати книжку… Книжку, в якій кожен упізнає себе. Чи готові дорослі до таких відкриттів? І чи стане в них мужності зізнатися у власних помилках?
Вони перекидалися усіма словами, що спадали їм на думку, перебивали одне одного й реготалися до сліз.
– А знаєш, хто такий кавун?
– Ну, звісно! Той, хто понад усе любить каву! Любить кавувати, але не любить чаювати.
– Ох, тоді той, що любить чаювання, мав би зватися… чавун?
– Ні, це щось геть інше.
– А що ти скажеш про слово «незабаром»?
– Де? Не за баром? А де тоді? За парканом?
– А підручник?
– Ну, якщо є підручник, то має бути й підніжник? Або підголівник?
– А якщо можна заслонити, то чому не можна зажирафити? Або заведмедити?
– А ще: якщо хтось наїжачується, то чому ніхто не наборсучується? Чи не набегемочується?
– Подумай: мухомор є, а комаромора нема!
– Оголошую перерву! – тітка Аґнешка зупинилася, усе ще сміючись. – Бо перед нами якраз славетна, проте мало кому відома лука.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.