В далекому 1982 році Роаль Дал написав дитячу книжку “The Big Friendly Giant”, більш відому за скороченням BFG (БДВ російською, ВДВ українською – не плутайте з воздушно-десантними військами). Це книжка про дівчинку-сироту Софі, яку викрав велетень. Але не людожер з ім’ям, схожим на Тілогриз, Костохруст, Дітопожирач, Угорлоковтач, Дівчатокчавчав, а маленький (у порівнянні з іншими велетнями) Добрий Дружній Велетень, майже веган, бо їсть ойгірки (це такий какоблюйний на смак овоч). Дівчинку він викрав тому, що люди не повинні бачити велетнів, а у Софі було безсоння і страшне бажання визирнути у вікно. А сам ВДВ бовтався вулицями нічного Лондону, бо збирав дитячі сни. Зрештою Софі затоваришувала з БДВ і вигадала спосіб ув’язнити велетнів-людожерів, щоб вони не їли діточок. І познайомилася з англійською королевою.
Одна з особливостей книги у великій кількості вигаданих слів, бо, як каже ВДВ: “Я дуже-байдуже плутанутий Велетень. Але стараюся все розплутувати.” Дуже раджу читати всією сім’єю уголос.
Перше ж винання ВДВ ілюстрував Квентін Блейк, і ці ілюстрації стали класичними. Читачи майже всього світу (і українські також) бачили на сторінках книжок таких ВДВ та Софі:
Для нового фільму, який можна буде побачити уже завтра, прообраз персонажів брали з малюнків книжки. Правда ж схожі?
Тільки вуши менші і Софі без окулярів.
Нещодавно Квентін Блейк розповів The Gurdians, як він спілкувався з Роальдом Далем під час роботи над книжкою.
В середині 1970х років мені надіслали рукопис нової книги Роальда Дала, ВДВ. Я вже ілюстрував “Жахливого крокодила” (The Enormous Crocodile) та “Глузівники” (The Twits), але ВДВ був значно більшою книгою, тож я не здивувався, коли мій редактор попросив мене зробити 12 малюнків на повну сторінку за скромну плату. Я це зробив, і всі малюнки пішли до книжки, коли мені повідомили, що автор “був не задоволений”. Це було не тому, що Роальду не сподобались малюнки, а тому, що їх було недостатньо.
Цей малюнок не пішов до книжки.
Впродовж наступних 2 чи 3 днів я зробив ще близько 20 малюнків, які мали бути на чолі кожної глави, не змінюючи макет книги. Я вже розслабився, коли телефон задзвонив знову: “Він все ще незадоволений”. Дуже приємно, коли автору недостатньо ілюстрацій. Я був взмозі приїхати до Даля додому щоб спитати, які моменти він хотів би побачити в малюнках.
Роальду Далу також не сподобався фартух, який ви бачите на малюнку, та взуття, яке “вони отримали під час подорожі”, і ми сіли обоворювати, як ВДВ має бути одягнений. Піздніше я зрозумів, що це був початок співробітництва, яке продовжувалося до самого кінця життя Дала. Це ще одна з раніше не публікаваних ілюстрацій. Тут вже є ойгірок, але ВДВ молодший і його вуха менш чутливі, ніж стали потім.
Це оригінальна версія надзвичайного візиту до Букінгемського палацу з ВДВ, що сідить за піднятим столом, який, оскільки я пам’ятаю, стоїть на старих дідівських годинниках, та враженим дворецьким, який подає багато яєць та бекону. Піздніше, з більшою кількістю малюнків, я мав можливість включити саму королеву в цікавий момент, коли ВДВ розбиває люстру (ось він).
Цей малюнок з першого видання ВДВ. Як ви бачите, ВДВ тут значно старший, має зморшки та намальован таким чином, щоб виглядати більш правдоподібно та індивідуально. Розмовляючи з Далем про книжку, я зрозумів важливість відносин Великого Дружнього Велетня та Софі (єдиний персонаж книги, названий ім’ям члена родини автора – його онуки). Пізніше ця іллюстрація була розмальована для спеціального видання.
Популярність Дала зростала впродовж життя та продовживала зростати після смерті в 1990 році, тому в 1994 році Королівська пошта замовила особливу марку ВДВ першого класу. Я малював спеціально для марки, але вже не пам’ятаю, чия була ідея намалювати бутилку Шумбурбульку, напитку зі специфічним ефектом, який складно показати на малюнках. Була ще листівка з таким самим малюнком. Піздніше, у 2012 році, вийшла серія марок з найвідомішими персонажами Роальда Дала.
Як частина святкування сторіччя Роальда Дала видавництво Паффін видало нову лімітовану версію ВДВ з оригінальними ілюстраціями. Вони розповсюджувалися виключно через Вотерстонез.
Це ВДВ у Букінгемському палаці на малюнку з кольорового видання 2015 року.
А це – колекція снів, які зловив ВДВ.
Про всяк випадок напишу окремо. ВДВ є українською, в дуже гарному перекладі Віктора Морозова, з малюнками Квентіна Блейка (тільки обкладинка Костя Лавро), видавництво А-ба-ба-га-ла-ма-га.
Можна купити.
70,00 ₴Читати далі