Ульф Старк і я

В одному із своїх інтерв’ю, що давав Ульф Старк по приїзду в Україну він сказав дуже доречну річ: «література – це справжні почуття». І щоб хто не казав, для мене Ульф Старк саме такий.
Напревеликий жаль в дитинстві мені не пощастило потримати в руках книжки цього відомого шведського письменника. Моє знайомство з Ульфом відбулось в минулому році і було досить випадковим. Одним вухом я чула про нього, навіть втрапляли мені на очі його книжки (на той момент вже декілька було перекладено українською). Та я їх не читала.

Все почалося з того, що проходячи повз книжкові полиці, я побачила «Книжку про любов». І тут хочеться окремо подякувати ілюстраторці Марії Фої, що зробила таку прекрасну обкладинку для цієї книжки. Саме на ній і затримався мій погляд. Далі мене вразила назва. «Книжка про любов». Дивно, але як не крути, кожна з книжок у нашому світі, в тому чи іншому розумінні про любов.
Та чому ж саме ця? А коли ти її починаєш читати – то розумієш. В ній є всі грані тої любові. І неможливо залишатися байдужим, читаючи як хлопчик спілкується зі своїм батьком, уявляючи, що тінь від вентилятора, це тінь його власного батька, що разом з багатьма чоловіками з міста зараз знаходиться на війні. В реаліях війни, в якій живе наша країна,- це набуває особистого особливого значення. Ми часто думаємо, про те, що робити країні в час війнии, але рідше думаємо, що відчувають діти, які чекають своїх батьків. Ти переживаєш усе разом з цим малим хлопцем – його думки, його перший дитячий поцілунок. І після неї ти бажаєш читати ще більше і більше Ульфа Старка.

Наступною до рук потрапляє вже більш доросла його збірка «Тоді я був просто Ульф». Завдяки ній ми просто спостерігаємо за малим Ульфом, що з наївної дитини формується у дорослу людину з його першою друкарською машинкою та цигарками. Можливо щось в ній вигадка, щось прикраса, але читаючи її ти прекрасно уявляєш, що саме такою людиною був письменник, що подарував нам справжні почуття в дитячій літературі.

Коли я вікрила «Чи вмієш ти свистати, Юганно?»в моїй голові не було жодного сумніву, що я буду плакати і сміятися разом з його малими героями. І справді, я раділа разом з Нільсом, коли його обрали дідусем, а момент, коли я розумію для чого Ульфу перука у розповіді «Моя сестра – ангел» розчулює мене і я ще більш зосереджено перегортаю сторінку за сторінкою.

І на цьому я не закінчую. Мій список must read ще має місце для Ульфа Старка – це однозначно. Його література – це і є почуття, як він і заповідав. Чисті, безмежні та інколи такі незрозумілі. Вони викликають питання та цікавість до життя. А що ще треба від хорошої літератури?

Tagged ,

Що ви про це гадаєте?

%d блогерам подобається це: