Іноді, коли дитина народжується, одразу зрозуміло, що щось йде не так. Іноді дитина розвивається не так, як більшість. Іноді щось неприємне стається раптово, як з дерева впасти. Діти після цього залишаються дітьми, але потребують особливого догляду чи відношення, їх потрібно навчати з урахуванням особливостей (так треба навчати всіх дітей, але особливих часто неможливо навчити без особливих підходів). Такі діти будуть відрізнятися від однолітків і, можливо, впродовж всього життя будуть потребувати особливої уваги, як діабетики, люди з алергіями, депресією чи гемофілією.
Якщо особливих людей навчити доглядати за собою, спілкуватися, заробляти на своє життя і зробити зручними міста, вони будуть просто людьми, які живуть, мріють, іноді сумують, іноді радіють – просто живуть серед нас. Якщо міста адаптувати до людей у візках, до тих, хто не бачить і не чує, звичайним “нормальним” людям буде зручніше жити, бо можна буде де завгодно проїхати з дитячим візком, світлофор буде чутно (можна буде дивитись в очі співрозмовнику на перехресті), а кордони доріжки будуть шуміти, якщо туди заїде колесо самокату. Літнім людям теж буде значно зручніше жити активно та обслуговувати себе самим.
Щоб це сталось, потрібно створити умови, бачити людей і дітей серед тих, кого принизливо називають інвалідами. А перше, що для цього потрібно зробити – почати з ними спілкуватись без упередження.
Просто почати спілкуватися.
Для цього на BookSpaceFest будуть інтерактивні інклюзивні майстер-класи, на які ми запрошуємо всіх дітей і дорослих, звичайних і особливих.
У п’ятницю, о 14:00, будемо створювати Місто Майбутнього разом з Олесею Яскевич і Світланою Словінською, представниками (Олеся – основниця) фонду “Бачити серцем” та простору Open4u в Києві.
Приходьте до малої зали на першому поверсі Медіапростору (будівлі за ракетами знизу проспекту Поля). Якщо дитині потрібно більше часу на початку, щоб призвичаїтися до нового простору – зконтактуйте зі мною, щось вигадаємо.
Яким буде Місто Майбутнього? Може, це буде летюче місто? чи місто-ліс, де рослини ростуть на стінах? Давайте мріяти і створювати місто майбутнього – спочатку з картону, паперу і зображень.
У суботу о 10:30 будемо розмовляти про те, як можна спілкуватися і створимо плакати про це разом з Олесею і Світланою на дитячій сцені біля фонтану.
Спілкування – це не тільки розмови, це дуже багато різних вмінь. Як можна спілкуватися виразами обличчя? Чи можна порозумітися з тим, хто не розуміє твою рідну мову? Як спілкуватися з тим, хто не чує або не бачить? Чи можуть люди спілкуватися як бджоли, танцюючи?
У неділю проводити інтерактивні інклюзивні майстер-класи буде дніпровський центр Dnipro Sensory World.
О 10:00 розпишемо фарбами гіпсові фігурки космічного транспорту.
О 12:00 виготовимо сенсорні книжки з картону та фетру.
О 14:00 будемо робити ще одну сенсорну книжку з фетру та картону, а
о 16:00 можна буде розмалювати додаткову ракету.
У суботу о 16:00 запрошуємо до круглої зали ОДА на дискусію з провокативною назвою “Для чого нашим дітям це бачити?”: інклюзивна освіта і українське суспільство. Гостями будуть Олеся Яскевич, Світлана Словінська, Лілія Ликова (педагог, який займається дітьми з РАС), Оксана Гиптенко (педагог, працює з дітьми з вадами слуху), модерувати дискусію буде Ірина Славінська.
Всі події фестивалю будуть проходити поруч з інклюзивним дитячим майданчиком. Це приклад того, що інклюзивне може бути одночасно зручним, корисним і цікавим для всіх дітей, не тільки для особливих.
Про всяк випадок майте на увазі, що в ОДА відкритий вільний доступ до туалетів, є доступ для візків, а серед екотуалетів у кутку парка є один для візків. Це дуже великою мірою проза життя, але це може бути важливо 🙂