Іноді мені здається, деякі британські дитячі автори роблять книжки за одним рецептом:
- Візьміть кілька провокативних тем, які люблять діти від 8 до 12, а батьки вважають огидними;
- додайте ще й кілька смачних слів за смаком – дупа, покидьки, друзяка, пердіння… Дупа має бути обов’язково!
- покладіть щонайменше одну важливу соціальну тему (про те, як її подати, запитайте кількох експертів та тих. хто безпосередньо стикається з цією проблемою);
- і кілька типових – проблеми з батьками, буллінг у школі, погані оцінки, самотність і таке інше;
- посипте популярними темами – свята, домашні тварини, динозаври, комп’ютерні ігри, подорожі у часі (запитайте першу ліпшу дитину про те, що їй подобається);
- гарно замішайте з неочікуваними пригодами, магією чи просто дивовижним збігом обставин і гумором;
- ще гумору;
- доведіть до хеппіенду через кілька майже провалів;
- можна додати ілюстрації гарного художника за смаком.
Якщо це все зробити гарно, то виходить весела пригодницька книжка, яка дотепно розкриває соціально важливі теми, змушує читати навіть тих, хто не дуже любить читання (він написав у книзі дупа! га-га-га! а що ще він може?), залишається в пам’яті приємним спогадом, бо все гарно скінчилось.
Том Флетчер користувався цим рецептом, і в нього вийшла надзвичайно весела книжка, яку з радість прочитають нечитайки, бо всередині є картинки, не дуже великі глави, достатньо крупний шрифт, слово “дупа”, навіть “велика дупа”, динозавр, тобто Різдвозавр, мисливець, Санта, противне дівчисько, яка наприкінці виявляться не такою вже й противною, буллінг, соціально важлива тема людей з інвалідністю і самотніх людей, і неперевершена атмосфера Різдва, коли стаються дива і всім гарно лише тому, що це – Різдво.
Мабуть це найкраща святкова книжка для віку 8-12 за кілька останніх років.
PS. Як автор розкриває тему людини у візку, ох… Без жодної зайвої надії, без жалю, але з розумінням, що це повноцінна людина. Я ще буду про це писати.