Роби, як дівчисько!

За останні кілька років вийшла низка схожих за спрямуванням і форматом книг: «Це зробила вона», «Це теж зробила вона» (видавництво «Видавництво», 2018), «Сила дівчат: маленькі історії великих вчинків», «Казки на ніч для дівчат-бунтарок» і «Казки на ніч для дівчат-бунтарок-2» (#книголав, 2018). Вони переважно зорієнтовані на дітей віком  від 9 до 12 років і створені за схожою схемою: стислий, викладений у вільній і невимушеній формі матеріал про видатну жінку супроводжується оригінальною ілюстрацією.

Хтось може спитати: навіщо потрібні такі видання, коли проблема нерівності статей уже давно подолана?

Ну добре, а як щодо того, що сьогодні – Міжнародний день жінок та дівчат у науці? П’ять років тому з ініціативи ЮНЕСКО ним стало 11 лютого. Як зазначено в офіційному обґрунтуванні, метою запровадження такого свята були досягнення повного й рівного доступу жінок та дівчат до науки, забезпечення гендерної рівності й розширення прав і можливостей жінок і дівчат.

Якщо ви щойно вперше почули про День, у вас, імовірно, знову можуть виникнути два взаємовиключні питання:

  1. Серйозно? Така ініціатива – лише 2015 року?
  2. Ой, та хто їм заважає займатися наукою, нащо ціле свято вигадувати?

І, як на мене, реакція залежить не лише від того, під яким кутом зору конкретна людина розглядає проблему гендерної рівності, а й від того, наскільки кому особисто пощастило. Хтось обрав легший шлях – той, що не потребує спротиву, більш «традиційний» для жінки. Хтось на непростій путі мав більше підтримки оточення – батьків, рідних, друзів, учителів. 

А комусь доводилося долати нерозуміння, зверхність і зневагу й працювати вдвічі більше, ніж чоловіки, аби довести свою фахову значущість – як багатьом науковицям в історії людства.

Котрісь із них змушені боротися й досі.

Сьогодні теж можна наштовхнутися на зневажливі коментарі на кшталт «Справа жінки – дітей народжувати» або ж «Навіщо заохочувати дівчат до математики, їм це не потрібно, вони до цього не схильні». А мені здається, треба помовчати й подивитися, до чого схильні дівчата, якщо з дитинства не втокмачувати їм «як треба». Безперечно, далеко не кожна дівчина хоче стати науковицею або полетіти в космос. Але – уявіть собі! – далеко й не всі хлопці цього прагнуть. Проте їхні прагнення суспільство підтримує охочіше.

Саме для цього й потрібен День жінок та дівчат у науці – заохочувати й підтримувати. Робити науковиць видимими для громадськості. Надихати їхнім прикладом дівчат, які жадають знань, відкриттів, інтелектуальної діяльності.

І саме для цього потрібні видання, з яким ми почали розмову – надихати й подавати позитивний приклад того, як наполеглива праця й талант у випадку кожної конкретної жінки дають унікальні результати. Особливо цікаво ця ідея реалізована в книзі «Це зробила вона», де всі тексти й ілюстрації створені різними авторами й авторками (їхній список, до рнчі, заслуговує на окрему увагу) – тож кожна героїня постає цілком самобутньою, не схожою на інших.

Добірка постатей розмаїта: від княгинь і князівн Київської Русі до наших сучасниць, молодших від незалежної України; від письменниць, акторок і художниць до спортсменок, військових і науковиць. Власне, останні представлені багатьма славетними іменами й презентують різні галузі: природничі й точні науки, соціально-гуманітарні й інженерні спеціальності. Перша науковиця, з якою познайомляться юні читаки й читачі, – лікарка ХІІ століття Євпраксія Мстиславівна, ймовірна авторка трактату «Мазі», остання – математикиня Марія В’язовська, що розв’язала задачу про пакування куль у восьмивимірному просторі й отримала за це кілька престижних наукових премій. А між цими іменами – етнографиня, історикині, біологині, фізикиня, програмістка, астронавтка й авіаконструкторка, кожна з яких зробила вагомий внесок у свою галузь. Як літературознавиці, мені було надзвичайно приємно читати текст про Соломію Павличко – культову фігуру в нашій галузі, людину, що справді зробила студії української літератури модною й сучасною справою, задала високий рівень, якого чимало її колег прагнуть досягти й нині.

А ще в «Це зробила вона» викликає симпатію послідовне використання фемінітивів. Якщо ви ще не звикли до них, спробую повернутися до аргументу, який уже наводила вище і який колись здався переконливим мені самій: фемінітиви роблять жінок у професії видимими. Для наших вух цілком нормально звучить «вчителька», «доярка», «медсестра» – але ж слова «астронавтка» й «програмістка» утворені за тим самим принципом! Різниця лише в тому, що до перших трьох професій жінки здобули доступ раніше, отже, і слова встигли «прижитися». Спробуйте подумати фемінітиви в такому ракурсі: слово «науковиця» має той самий суфікс, що «цариця».  

І не забувайте говорити собі, своїм донькам, сестрам і посестрам: «Ти все можеш. У тебе все вийде. Роби, як дівчисько!»

Бо дівчата можуть усе.  

(с) Ірина Пасько

Що ви про це гадаєте?

%d блогерам подобається це: