Я пропустила два дні Різдва, тому далі буду розповідати про більшу кількість книжок одночасно.
Це неповна купа підліткових книжок, яки були надруковані в цьому році.
Перекладені та написані українською – це одна з великих книжкових перемог цього року. Є, що почитати і навіть з чого вибрати.
Далі – коротко про ті, які я прочитала і мені дуже сподобалися і перепрошую, що не про всі півдліткові цього року. Їх дійсно багато.
Найгучніша з підліткових книжок – “Бути мною”. Нажаль, вона не стала такою популярную та розповсюдженою, як мені б хотілося. Це історія-роздум дівчини про те, що таке жіночість, сексуальність, дорослішання, як це – бути собою.
Диво – книжка про Огеста Пуллмена, дитину без лиця. Фізична вада. Але це не жалістна книга про інвалидів, як можна подумати, а дуже добра книжка про життя різних людей, про відмінність у поглядах, про те, як важко бути собою, про людей навкруги, про доброту та товариське відношення. Дуже гарна книга. Деякі частини написані від імені Огеста Пуллмена, а інші – від різних людей навкруги – сестри, подруги, друга і навіть хлопця сестри.
Обрі втратила у автокатастрофі батька і сестру, а мати не змогла впоратися з втратою та якось пішла з дому по справах та не повернулась. Добре, що є бабусі, які можуть зрозуміти, що трапилося і дати раду розгубленій дівчинці. Обрі дуже складно зібрати себе до купи, зрозуміти мати, почати розповідати про свої почуття, але їй надзвичайно щастить на чуйних людей довкла. Мені здається, цю книжку можна вирокистовувати в якості посібника зі спілкування з тими, хто когось втратив. Хеппі енд в кінці є 🙂
Головна героїня – Анне Беа – альбінос з дуже поганим зором. В цій книзі є різноманіття тих способів, якими круті дівчата можуть робити життя інших нестерпним, старі та нові друзі, кохання, музика, вражаюче добрий фінал.
Борошняні немовлята – науковий проект для найгіршого класу школи. Треба доглядати мішечок борошна продовж кількох тижнів, не зводячи з нього очей. Дивно, але така дитинка змусила замислитися хлопців.
Досі книжки були реалістичні, про звичайних дітей та те, хо може відбутися майже з кожним. “Викрадач вічності” – про фантастичний світ, що знаходиться деть поблизу, обіцяє щось надзвичайне, чарівне, відмінне від “великого звіра сірої масті на призвісько Лютий”, відсутність домашніх завдань, суцільні веселощі! Так, тут є деяке “але”, хтось – або щось – страшне. Щось, що можна перебороти та зрозуміти про себе щось нове.
Це книжка для тих, хто пережив свою підлітковість, 15+ або навіть з 17 років. Тут питання важливіші, дивніші, ще більш неоднозначні – як у дорослому світі та дорослих книжках. Тут є секс, наприклад. Протистояння старого традиційного містечка та матері-одиначки, яка приїхала з далекої Америки до Європи і веде себе не так, як прийнято. І дітей виховує не так (звісно, за це перепадає дітям змалечку). Звичайно, тут є юначі проблеми: кохання, дружба, спілкування з різними дорослими, дивні відношення брата та сестри, школьні проблеми та їх розв’язання…
На мій погляд, це книжка, про яку мало говорять, бо бояться. Там є багато складних, не традиційних для українських книжок тем та поглядів (Видавництво Старого Лева сміливо обрало книжку, я в захваті). Тому якщо сказати занадто голосно, книжку можуть заборонити і видавати складні тексти будуть ще менше, а якщо не сказати, то не почують навіть ті, хто знає, нащо такі книжки.
Я теж боюсь означити тут деякі холіварні теми 🙂 Але своїм дітям обов’язково дам прочитати, коли доростуть.
Я не читала “Літак в небі”. Але не можу не розповісти те, що це книжка, написана живим українським хлопцем про його останній рік у школі і видана родинним видавництвом “Круговерть”, яке складається поки що з двох людин. Вам ще не цікаво? Мені цікаво. Обов’язково розповім, коли прочитаю.
Видавництво Урбіно видавало і видає багато підліткових книжок. Довгий час головними героями були дівчата, але цьому році почали з’являтися книжки про хлопців! Оця, наприклад.
Пйотрек Ястшембський звичайний хлопчик. У нього є геніальний брат, який не може виходити зі своєї кімнати, обладнаної по останньому слову сучасної техніки, але розповідає про Стівена Гокінка та чорні діри. І про міфічних мишей під підлогою. Є друзі. Батьки. І миші під підлогою. Під ліжком. В них там чорна діра, в яку затягує різні речі.
П’ятидесяті роки минулого століття. Старий англійський будинок старого шановного роду в невеличному містечку. Флавія де Люс, одинадцять років, молодша з трьох дочок лорда. Мати загинула, коли Флавії був один рік. Флавія обожнює хімію – як добре, що дядечко залишив після себе добре обладнану хімічну лабораторію! Коли сестри стають зовсім нестерпні, вона мріє про те, яку отрутою до якої улюбленої страви улюбленої сестри додати. В такій книзі не міг не з’явитися труп десь поблизу Флавії.
Якщо вам ще не кортить прочитати, читайте щось інше 🙂
Поки я все це писала, я згадала ще декілька книжок, які варто згадати.