Перейти до вмісту

Голосно, тихо, пошепки про нову книжку від Аґрафки

Чи може книжка звучати?
Звичайна паперова книжка, без електронного блоку з кнопками, вставок з надто шелестким папером чи чогось подібного, коли книжку читають не вголос?

Ця – може. Слова у поєднанні з ілюстраціями викликають з пам’яті звуки та відчуття, з ними пов’язані. Наприклад, корок у місті, тиша, у якій чутно ритм серця, або літній ліс надвечір.

Деякі звуки голосні, деякі – тихі, деякі – абсолютно неочикуванні. Наприклад, Овочевий Оркестр The Vegetable Orchestra:

Або Симфонічний будинок:

Як це зазвичай буває у книжках Романи Романішин та Андрія Лесів, тут багато наукової інформации про те, яке вухо всередині, про ехолокацію, про герци та децибели, про людей звука, про різні мови та ті звуки, яки видає людина. І того, про що починаєшь замислюватися – про тишу, про шумове забруднення і навіть про те, що у кожної людини є свій звук, але для порозуміння не обов’язково потрібні звуки.

Прислухайтесь до людини, яка зараз поруч. А потім почитайте з нею книжку.

Що ви про це гадаєте?