Щоб Санта, Дід мороз, святий Миколай, Ніссе, Різдвяний дід чи інший персонаж подарункового фольклору міг дізнатись, які подарунки бажає дитина, діти пишуть листи. Це досить розповсюджений ритуал, за яким зосереджено слідкують батьки.
Значно більше здивування викликає, коли діти отримують відповіді.
Діти Джона Роальда Роуела Толкіна впродовж 23 років, з 1920 до 1943, отримували листи з Північного полюсу, від Різдвяного Діда (бо історично, до засилля кокаколових сант, подарунки у Британії приносив саме Різдвяний дід). З часом листи ставали все довшими, з більшою кількістю пригод, картинок та героїв. Спочатку з’явився Великий (Білий) Ведмідь, потім Місячник, який живе на Місяці, ельфи, гобліни, племінники Білого Ведмідя… Настільки цікаві листи, що з них можна було б зібрати книжку!
Саме це й зробили Джон, Майкл, Кристофер і Присцилла, коли виросли.
Вийшла надзвичайно тепла, різдвяна і захоплива книжка. На мій погляд, така має бути якщо не в кожному, то в багатьох домах. Краще може бути лише книжка, зібрана з ваших особистих листів від діда Мороза.
Звісно, листи писав батько. Змінював почерк і вигадував нові – для кожного персонажа, який щось дописав, свій почерк. Листи відображали переїзди родити Толкінів, війну, зацікавлення дітей і батька – у листах є руноподібні шрифти, шифри, війна з гоблінами…
А ви готові писати щорічні листи для своїх дітей, аж поки молодшому не виповниться 14?