Оця Марія звірів малювала

12 січня (за новим стилем, тобто вчора) – день народження Марії Примаченко, української художниці-примітивістки, представниці «наївного мистецтва». Вона народилася й усе життя провела в невеликому селі Болотня Києвської області – але здобула світове визнання. Наприклад, 2009 ЮНЕСКО оголосило роком Марії Примаченко.

Я навмисне почала з цього факту, бо чомусь такі речі завжди звучать переконливіше: на Заході визнали нашого митця! Цього художника експонували в Луврі! Про цю мисткиню Пабло Пікассо сказав, що нею б пишалася Франція!

Звичайно, це чудово – коли українську культуру поціновують у світі. Але, як на мене, значно цінніше, коли її визнаємо й вшановуємо ми самі. А ім’я Марії Примаченко могло б стати одним із найрозкрученіших брендів української культури «на експорт». Марію Примаченко не треба порівнювати з професійними художниками. Її «наївне мистецтво» – це дитинність, щирість, насиченість барв. Це сміливість фантазії, не скута вимогами мистецького академізму. Фантастичні звірі Марії Примаченко – страшні і прекрасні, пластичні і неймовірні. Подивіться їм в оченята – хіба не мур-мур-мур?)

А видавництво «Видавництво» підготувало для шанувальників Марії Примаченко чудовий подарунок – дитячу книгу «Оця Марія звірів малювала». Цю історію написала Світлана Тараторіна, а проілюструвала Наталя Левицька. Власне, ілюстрації варті окремої похвали, адже стилізовані під роботи самої Марії Примаченко – за колористикою, настроєм, спробою відтворити безпосереднє, щире дитяче світосприйняття.

З перших сторінок авторка занурює нас у виняткове світосприйняття маленької Марії. Світ, побачений її очима, повний чудес – хоч, здавалося б, ідеться про українське село. Його будні прості, свята невигадливі, пейзажі – звичні для нашого ока. Але для Марії усе довкола – справжній калейдоскоп див.

Історія, розказана в «Оцій Марії…», – про добро, мужність і чин, про творчість, боротьбу, а ще – про звірів. Та камон, почухайте за вушком свого котика й погодьтеся: звірі ж геть-чисто все покращують. А тут їх стільки! Болотяний звір! Лев! Весілля диких котів! Жаба в капелюшку! І родзинка стосунків Марії – лісовими мешканцями – спіднично-горіховий бартер!

«Оця Марія звірів малювала» – чудова нагода почати знайомство з творчість Марії Примаченко, і не лише для дітей, а й для дорослих.

А ще, як на мене, це хороший приклад того, як треба говорити про складне. Річ у тому, що в дитинстві Марія Примаченко перехворіла на поліомієліт, тимчасово втратила здатність ходити – і, звичайно, це позначилося на всій її подальшій долі. Світлана Тараторіна не замовчує правди: вимушена нерухомість вплинула на розвиток уяви дівчинки. Але Марія Примаченко не замкнулася в собі, боролася зі своїм фізичним і душевним болем – і зрештою змогла знайти те, що робило щасливим і змістовним її життя і дарувало радість оточенню. Підтримка родини й творчість стали для маленької героїні цієї книги порятунком, випробування загартували її – і у вирішальний момент Марія зробила вибір, який вплинув на життя всіх, кого вона знала.

Який – дізнайтеся самі 😉

(с)Ірина Пасько

Купити книжку можна за цим посиланням.

Позначено , ,

Що ви про це гадаєте?

%d блогерам подобається це: