На карантині модно вчитись новому. І хоч нові досягнення вже встигли обрости мемами, загалом тренд зберігається. Тож, ймовірно, на виході з карантину ми отримаємо себе, збагачених новими знаннями-вміннями.
І якось на тлі очікуваних досягнень за StayHomeTime осторонь лишаються ті, хто і до карантину мав певні проблеми із навчанням. Насамперед, через те, що звична система не враховує особливостей і побажань людей із власною схемою осягнення світу в голові. І саме такі люди щосили намагаються бути звичайними у світі, який щодня вимагає від нас лишатись “особливими” і “неповторними”.
Найскладніше у світі невпинних досягнень ведеться дітям, що мають особливі освітні потреби. Так і Еллі Нікерсон, героїня книжки Лінди Муллалі Гант “Риба на дереві”, понад усе прагне розчинитися в натовпі інших школярів. Дівчинка щосили намагається бути непомітною, часто просто зникаючи з класу майже на увесь урок. Але все марно: кожен рух Еллі – ніби під мікроскопом. Вчителі давно не намагаються допомогти незвичайній учениці, бо, скоріше за все, просто не знають, як. Натомість однокласники називають Еллі тупою і відсталою. А все тому, що дівчинці дуже важко дається читання та письмо. Натомість вона залюбки вигадує неймовірні історії і малює чарівні світи.
Слово “дислексія” в книжці майже не згадується, але вже від початку можна здогадатись, що мозок Еллі сприймає світ подібно до мозку Мерилін Монро, Волта Діснея і Пабло Пікассо.
Дислексію часто називають “хворобою геніїв”, попри те, що це не хвороба. Оскільки всі перелічені знаменитості змогли стати тими, ким стали, від людей з дислексією наперед очікують незвичайних звершень вже у дитинстві. Однак, не всі діти живуть у сім’ях, де здатні розгледіти і підтримати майбутню видатну особистість. Ось і Еллі з нетерпінням чекає, коли із військової служби повернеться її тато. Мама дівчинки працює офіціанткою в кафе, а старший брат – автомеханік. В родині трепетно ставляться один до одного. Але, оскільки всі надто переймаються проблемами заробітку, про власні негаразди зазвичай мовчать. Тому Еллі не наважується розказати мамі чи братові про причину своїх невдач у школі.
На початку книжки Еллі не має друзів серед однокласників. Воно й не дивно – як потоваришувати бодай із кимось, якщо навіть очі боїшся від парти підвести?
Так само складно повірити у власні досягнення, бо твій шкільний досвід – суцільна смуга ганьби і невдач. Звісно, коли у класі Еллі з’являється новий вчитель із незвичним підходом до викладання, і, понад те, вперше публічно оголошує про досягнення сором’язливої дівчинки, вона стрімголов тікає з класу. Ось як описує свої відчуття Еллі: “Уяви, що кожного разу, коли ти сідаєш на ровер, ти змушена перейматися через те, що колеса відваляться. І кожного разу, щойно ти рушаєш, вони відвалються. Але тобі все одно треба їхати, і так щодня. І ти змушена дивитись, як усі витріщаються на те, як під тобою розвалюється ровер. І ці всі вважають, що це твоя провина і що ти – найгірший у світі велосипедист”.
У післямові до книжки Лінда Муллалі Гант зізнається, що сама колись була малою Еллі, дівчинкою, котрій тяжко давалося шкільне навчання. Лінда-Еллі згадує, як дивилась на інших дітей і думала: певно, вони кращі, розумніші, а я – просто невдаха. Хтозна, як би завершилась історія Лінди, і чи прочитали б ми через багато років її чудову книжку. На щастя, в дитинстві письменниці вчасно з’явився добрий і чуйний дорослий, і допоміг дівчинці не просто повірити в себе, але й зрозуміти – вчитись і пізнавати світ варто, попри все, в першу чергу, саме заради Самої Себе. Так містер Крісті із шкільного життя Лінди підтримав її у прагненні бути собою настільки, що врешті незвичайна учениця стала письменницею, створила неймовірну Еллі і її нового вчителя, містера Деніелса.
Попри те, що побутова мудрість вчить нас давно заведеним і прийнятним речам, як-от рибі не місце на дереві, книжка Лінди Муллалі Гант пропонує ширший погляд. На себе, на світ, і на можливість отримати і прийняти допомогу. Підтримка, дружнє плече поруч – хіба є речі важливіші, дитина ти, підліток чи давно доросла і успішна людина?
(с) Ольга Руденко
Про життя людей і детей з аутизмом читайте ТУТ. А про різноманіття і рівність – ТУТ.
Сповіщення: Про найголовніше, про щастя зокрема - Ще одну книжку!