Перейти до вмісту

Мишко, мишко, де була? – В гурті грала, ла-ла-ла!

Зібралися якось хлопчик Мишко, домашня сіра миша і її лабораторна товаришка, комп’ютерна мишка, смітниковий щур, іграшкова миша, кажан і польовий мишак у камуфляжі. Та й створили мегахіт, ще й не один, а два під однією обкладинкою – «Мишкові миші» і «Зірковий час “Мишкових мишей”».

Фух, наче нікого не забула! У цих повістях Галини Вдовиченко, як ви могли здогадатися, дуже, дуже багато розмаїтих мишей.

Проте, крім власне мишей, книга прекрасна багатьма іншими речами. Повісті дають чудовий приклад злагодженої роботи колективу, де всі запалені спільної метою і кожен незамінний…і це – запорука успіху!

Тут є «дивна» і не зовсім дитяча поезія лабораторної мишки Баськи – справжні тексти для рок-гурту, а також – навдивовижу позитивні й мудрі дорослі, які по-справжньому підтримують дітей.

Варто згадати і щемливу тему відповідальності за тих, кого приручили (образ іграшкової миші Глаші, покинутої господинею, просто-таки крає по-живому), і здорової самопожертви, коли кажан Лилик (вчимо діалектизми разом J) працює не заради власних амбіцій, а щоб забезпечити кращим житлом свою родину – хіба не молодець?

А ще мишки доводять: творчість важливіша за піар, любов важливіша за імідж, а справжня дружба – вища від будь-яких брудних пліток. А ще мишки проти фетшеймінгу й лукізму! Тому що талантові зовсім не обов’язково бути голодним і худющим, як скелет!    

Якщо розібратися, у книзі ще чимало цілком «дорослих» мікроідей. Наприклад, що полюбити дівчину можна зовсім не за зовнішність – і, навпаки, не кожна прекрасна панянка обов’язково нестримно щаслива. Або – що в гонитві за ринком можна втратити власну індивідуальність, тож краще слухати серце. Чи, скажімо: постійне самовдосконалення – єдиний шлях до гучної слави, а справжню майстерність ніколи не вийде зімітувати.

А ще «Мишкові миші» мають соковиті, трохи бешкетні ілюстрації від Інни Черняк. Із цими намальованими мишами дійсно хочеться танцювати й співати разом.

Є деякі моменти, які здалися мені суперечливими, і вони переважно стосуються культуних покликань: мені, дорослій тітці, зрозуміло, що означає «польова миша була схожа на Рембо» – але чому про Рембо мусить знати дитина цільового віку, 6‑9 років?

А втім, на та й батьки, щоб показати відповідну картинку в Інтернеті.

Отже, усім, хто фанатіє по хом’ячках, морських свинках, пацючках, капібарах та інших бабаках – неодмінно читати! Більше мишей, хороших і різних!

І – мишачої музики, яка об’єднує несхожих і дає загубленим новий сенс. 

(с) Ірина Пасько

1 коментар до “Мишко, мишко, де була? – В гурті грала, ла-ла-ла!”

  1. Сповіщення: Залізниця і жарти з гуманітаріями - Ще одну книжку!

Що ви про це гадаєте?