У моїй родині є кілька випускників радіофізу, так що я давно переконалася: технарі люблять жартувати з гуманітаріїв – але не дуже вміють пояснювати, як там і що працює в їхньому магічному світі науки. І навіть якщо бідненький філолог щиро хоче зрозуміти, куди біжать ті кляті електрони і чо так швидко, в нього притьмом стають «лапки», бо ніхто не дбає про дозування інформації і її наочність.
Але, слава еволюції, тепер у нас є Мартін Содомка в перекладах Тетяни Савченко. Промисловий дизайнер за освітою, обдарований художник, він чудово розтлумачує найскладніші теми – наприклад, «Як прокласти залізницю». Персонажі серії книг про техніку – імпозантні й кмітливі миші, які на прикладах, із численними яскравими ілюстраціями й схемами, пояснюють і принцип роботи парового двигуна, і будову локомотива, і процес вибору маршруту для залізничної колії і її прокладання.
Книга орієнтована, згідно з позначкою на виданні, на дітей восьми й більше років, але мушу попередити, що це непросте читання. Я розбирала по кілька сторінок на день, іноді чіпляючись до своїх радіофізиків, щоб перевірили, чи правильно все розумію. І бачу в цьому й плюс: «Як прокласти залізницю» – прекрасний варіант спільного читання із батьками. Зрештою моє уявлення про паровий двигун значно розширилося – особливо, якщо врахувати, що до книжки воно мало відрізнялося від нульового.
Так що у мам і тат теж є нагода поглибити свої знання про звичні речі.
Приємно, що автор усвідомлює складність матеріалу, тому іноді пропонує читачеві самозаохочення на кшталт: «Ті, хто дочитали до цього місця, заслужили на шоколадку». Повірте, саме так це й відчувається, особливо після розвороту про кривошипно-шатунний механізм. По-моєму, уже те, що я вивчила цю назву, дає мені право на пляшку пива.
З іншого боку, дворічний син подруги із превеликим щастям роздивлявся малюнки, поняття зеленого не маючи, що таке «золотник» чи «крейцкопф». А ще в книзі є кілька історій про стосунки героїв, їхні кар’єрні перипетії – і навіть залізнична катастрофа.
Єдине, що хочеться закинути книзі: було б славно, якби миші-дівчата виконували не лише роль статисток чи об’єкта закоханості. Це б допомогло подолати стереотип про те, що всі ці технічні штучки потрібні тільки хлопцям. Але, зрештою, кохана головного героя теж зацікавлюється роботою локомотива – і це надихає.
(с) Ірина Пасько
До речі, ще про надзвичайні здібності мишей можна почитати ТУТ.